6 травня 2015 р. в ДНЗ «Одеський центр
професійно-технічної освіти», згідно плану виховної роботи, з метою формування
почуття гордості за старше покоління, виховання патріотизму, сприння
пробудженню бажання вивчати історію своєї родини, держави, відбулося засідання
круглого столу «Сторінками сімейної пам’яті» до 70-ї річниці Перемоги над
нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни.
День Перемоги болем відгукується в серці, бо немає,
мабуть, жодної української родини, якої б не торкнулося лихо війни, хто б не
втратив в тому пеклі близьку людину.
Кожна сім’я свято береже пам’ять про подвиг наших
прадідів, дідів, батьків в роки війни. Пам'ять про тих, хто не повернувся з
фронту, про тих, хто загинув в роки окупації, про партизан, які домомагали
армії та людям на окупованих територіях, про тих, хто важко працював на заводах
та на полях, щоб забезпечити армію та населення боєприпасами та хлібом, про
лікарів та медсестер, які рятували життя пораненим…
У довічному боргу наше покоління і перед тими
ветеранами війни, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого
Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і
опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани.
Їхні груди вкриті медалями, на скронях – сивина. Але вони пам’ятають ті страшні
часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати. Неможливо позбутися
нав’язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих
літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж
лишиться після них? А залишиться Пам’ять.
Учні груп №1, 4, 8, затамувавши подих, переглядали
підготовлені презентації «Полеглим присвячується…», «Відлуння війни для моєї
родини». Презентації супроводжувались надзвичайно зворушливою розповіддю
викладача суспільних дисциплін Павлової Агнеси Миколаївни про її батька,
учасника Другої світової війни. Учні мали нагоду ознайомитись з виставкою
«Доторкнутись до живої історії» (воєнні світлини, ордена, медалі, виставка
літератури)
Найкраща пам'ять - це пам'ять серця! Друга світова
війна пройшла через наші серця, стала частиною всенародної і сімейної пам’яті.
Ніколи не згасне пам'ять про всіх тих,
хто поліг у боях, хто віддав своє життя для нашого щастя.
У день голубого квітучого маю
До тебе, людино, звертаюсь, волаю:
Залиш на хвилину щоденні турботи,
І з нами побудь у великій скорботі.
Згадай чоловіка, товариша, брата,
Дружину, сестру чи посивілу матір.
Усіх, хто кував перемогу й загинув
За тебе, за мене, за всю Україну.
Згадай їх усіх, замордованих, вбитих,
І гідно живи їх життям недожитим.
У пам'яті світлій, у квіті сердець,
У сплесках вечірніх ясних озерець -
Вічні, як вітер, як зело, як спів,
Вічні, як сонце навіки віків,
Вічні, бо кривду збороли страшну
У сорок п'яту священну весну;
Вічні, бо правдою стверджені в грім,
Воїни житимуть в серці моїм!
Ф.
Малицький
