Дати…Вони відлічують
роки, сумні і радісні події в історії світу, країни, окремої людини. Саме вони
змушують зупинитися, відірватися думками від щоденних турбот. Згадати. Проаналізувати.
Замислитися.
Багато пам’ятних дат щороку
нагадують нам про страшні, далекі події однієї з найкривавіших воєн на нашій
планеті Другої світової. Війни, яка принесла з собою безліч трагедій,
віроломства, зруйнованих доль. 28 жовтня
відзначається День визволення України від фашистських загарбників.
В цей день традиційно
вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та
населення, яке постраждало від дій фашистських окупантів. Свято встановлене
відповідно до Указу Президента України від 20 жовтня 2009 року та покликане
вшанувати героїчну жертовність Українського народу в Другій світовій війні.
Друга Світова війна
розпочалася для України 1 вересня 1939 року із бомбардувань Львова силами
Люфтваффе, пізніше частини вермахту увійшли до Галичини. 22 червня 1941 р.
розпочалася війна між ІІІ Рейхом та СРСР, в результаті чого до кінця року
більша частина України була окупована німецькими військами. Весь український народ
піднявся на захист своєї Батьківщини. Країна перетворилася на величезний
бойовий табір, охоплений єдиним поривом розбити ворога, вигнати його з рідної
землі, знищити фашизм.
У грудні 1941 – січні
1942 рр. радянські війська організували перший великий контрнаступ на території
України, але були зайняті лише незначні ділянки в Криму та під Барвінковим. Спроба
в навесні 1942 року розвинути попередній успіх призвела в Криму та під Харковом
до двох катастрофічних поразок радянських сил та їхнього відступу аж до Волги.
У результаті вся українська територія була зайнята німецькими військами.
Але визволення
України почалося аж під час Сталінградської битви, яка поклала початок
корінному перелому у війні на користь СРСР.
У лютому 1943 року,
розвиваючи наступ після перемоги під Сталінградом, радянські війська зайняли
Харків та деякі інші українські міста, але вже в березні 1943 року залишили їх
внаслідок німецького контрнаступу.
Лише восени 1943 року розпочалося остаточне вигнання
нацистських окупантів з України.
28 жовтня 1944 року радянські війська вийшли на
околиці міста Чоп на Закарпатті, але боротьба на цій ділянці розтягнулася аж до
25 листопада – лише тоді нацистські окупанти були вигнані з України остаточно.
У ході визвольних
операцій 1944 р. на Україні загинуло понад 3,5 млн. воїнів! Неоціненну допомогу
воїнам надавали радянські партизани і підпільники, місцеве населення,
працівники тилу.
Битва за визволення України тривала 680 діб і
складалася з ряду великих операцій, у яких брали участь до половини живої сили
і бойової техніки всіх діючих радянських Збройних Сил. Вона стала найважливішим етапом на шляху
до перемоги над нацистською Німеччиною та її союзниками.
Визволивши від німецько-фашистських загарбників
територію України, 1-й, 2-й, 3-й, 4-й Українські фронти взяли участь у бойових
діях у Європі. Сотні тисяч солдатів і офіцерів загинули при визволенні від
нацистів територій Польщі, Чехословаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії,
Югославії, Австрії. Українські війська пройшли в Європі героїчним бойовим
шляхом, зробивши величезний внесок в остаточний розгром нацистської Німеччини,
крок до великої Перемоги над ворогом. Українці воювали в Європі до 8 травня 1945 року та в
Азії – до 2 вересня. На Батьківщині збройний спротив радянській владі тривав ще
понад десятиліття.
Зазнавши в роки Другої світової війни величезних
людських і матеріальних втрат, Україна зробила неоціненний внесок у перемогу
над фашистською Німеччиною і її союзниками. Українці в роки Другої світової війни билися проти гітлерівської
Німеччини і її союзників у складі Радянської армії, антинацистського руху Опору
(на території України і окупованих країн Європи), у складі американської,
канадської армій, австралійських частин.
У збройній боротьбі проти ворога брало участь понад 6
млн. українців. Кожен третій із них загинув на фронті, кожен другий із тих, що
залишилися в живих, став інвалідом.
Багато українців було і серед військового керівництва СРСР. З 15 фронтів, які діяли в
період радянсько-німецької війни, більше половини очолювалися маршалами і
генералами - українцями за походженням. Великий
внесок у перемогу зробили також
працівники
тилу, вчені, медики, діячі літератури і мистецтва. Перемога стала можливою тільки завдяки
героїзму, мужності та відданості українського народу.
Людські втрати
України у війні склали понад 10 млн. військових і цивільних осіб. Матеріальні
втрати України досягли 1,5 трильйонів крб. Було зруйновано: 714 міст і
містечок, 28 тис. сіл, 16 150 промислових підприємств, 18 тис, медичних
закладів, 33 тис. закладів освіти... Українці продовжували зазнавати втрат і
після закінчення війни, масові репресії продовжувалися до самої смерті Сталіна.
На Західній Україні під час придушення національного руху за різними даними
було вбито 150 тис., заарештовано 130 тис. та депортовано понад 200 тис. осіб. до 1 млн. осіб. загинуло внаслідок
організованого голоду у 1946-47 рр. в Україні. Трагічно склалася доля багатьох
жителів Криму. Усе кримсько-татарське населення півострова за обвинуваченням у
співробітництві з окупантами рішенням Державного Комітету Оборони (ДКО) в
травні 1944 р. було примусово виселене в Середню Азію. Із загальної кількості
виселених (понад 235 тис. чоловік) понад 80% були жінки і діти. Близько 50%
загинули дорогою й у перші роки перебування на нових місцях проживання.
Незабаром така ж доля спіткала грецьке, вірменське, а згодом і болгарське
населення Криму. Тільки в роки незалежності України почалося повернення
кримських татар, які залишилися серед живих, і представників інших народів на
півострів.
За мужність та відвагу в боях проти загарбників понад
2070 українців було удостоєні Героя Радянського Союзу, 31 з них - двічі та один
- І. Кожедуб - тричі. Партизани та підпільники України, за мужність та
самовіддану боротьбу одержали майже 63,5 тис. урядових нагород із 152 тис.
нагород, які одержали партизани всієї країни. Українці, які воювали з фашизмом у
лавах руху Опору, одержали високі нагороди від урядів Польщі, Чехословаччини,
Румунії, Угорщини, Франції, Італії тощо.
Боротьба українського народу проти
німецько-фашистських загарбників дістала міжнародне визнання. Україна -
повноправний член світового співробітництва в 1945р. стала співзасновницею ООН.
Нехай добром нам
стеляться дороги
Нехай життя нам
більше втіхи дасть,
Та знаймо, що за
радість Перемоги
Заплачено мільйонами
нещасть!
Мільйони людей
забрала війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли
мільйони… Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани. 28 жовтня –
це не просто дата. Це пам'ять і пересторога. Щоб ніколи не повторилася така
страшна війна. Це наголос на тому, що немає нічого важливішого життя людини. Мирного,
спокійного, щасливого життя.
Низький уклін та
вічна пам'ять усім тим, хто кував цю перемогу.
Виховна година "28 жовтня - День визволення України від фашистських загарбників. Ціна перемоги"
За матеріалами:
