70 років тому (1945) Україна увійшла до складу ООН як член-засновник

         Особливе і визначне місце в зовнішній політиці України належить співробітництву з Організацією Об'єднаних Націй. Український народ може пишатися тим, що його країна була однією з держав-засновниць цієї глобальної міжнародної організації.

Організація Об'єднаних Націй (ООН) — глобальна міжнародна організація, заснована 24 жовтня 1945 на конференції у Сан-Франциско на підставі Хартії Об'єднаних Націй. Декларованою метою діяльності організації є підтримання і зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу.

Установча конференція ООН відкрилася 25 квітня 1945 року у Сан-Франциско (США). 26 червня 1945 р. учасники конференції підписали Статут ООН. Спочатку до складу ООН увійшла 51 держава. 
       З огляду на величезний внесок народів України і Білорусії в розгром фашизму, Українська РСР і Білоруська РСР увійшли до складу ООН як держави-засновниці.

Делегація України взяла активну участь у конференції, зробивши вагомий внесок у розробку Статуту ООН. Глава делегації України на конференції у Сан-Франциско, міністр закордонних справ УРСР Д. Мануїльський головував у Першому комітеті, де були розроблені Преамбула та Глава 1 "Цiлi та принципи" Статуту. Україна в числі перших підписала Статут i ввійшла в групу з 51 держави-засновниці ООН.

Поступово склад ООН розширився, її членами ставали країни, що зазнали поразки в Другій світовій війні, і нові незалежні держави. Сьогодні членами ООН є 193 держави світу.

Організація Об’єднаних Націй є центром вирішення проблем, з якими стикається все людство. Ця діяльність здійснюється спільними зусиллями більше 30 пов’язаних з нею організацій, що складають систему Організації Об’єднаних Націй. День за днем ООН та інші організації її системи ведуть роботу зі сприяння дотримання прав людини, охорони навколишнього середовища, боротьби з хворобами і скорочення масштабів бідності. Установи ООН розробляють норми і правила безпечного й ефективного повітряного сполучення та сприяють вдосконаленню телекомунікацій і захисту інтересів споживачів, вона є ініціатором міжнародних кампаній щодо боротьби з обігом наркотиків і тероризмом. Діючи у всіх регіонах світу, ООН і її установи надають допомогу біженцям, реалізують програми з питань розмінування, допомагають збільшити обсяг виробництва продуктів харчування та відіграють провідну роль в боротьбі зі СНІДом.

Статутом передбачено шість головних органів: Генеральна Асамблея ООН, Рада Безпеки ООН, Економічна і Соціальна Ради ООН, Рада по опіці, Міжнародний Суд ООН, Секретаріат ООН. За час існування ООН утворено 16 спеціалізованих установ:

Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (UNESCO)

Всесвітня продовольча програма (WFP),

Всесвітня організація охорони здоров`я (WHO),

Дитячий фонд ООН (UNICEF),

Програма розвитку ООН (UNDP),

Програма волонтерів ООН (UNV),

Міжнародне агентство з атомної енергетики (IAEA),

Міжнародна фінансова корпорація (IFC),

Міжнародна організація праці (ILO),

Міжнародний валютний фонд (IMF),

Міжнародна організація з міграції (IOM),

Об`єднана Програма ООН з ВІЛ/СНІДу (UNAIDS),

Офіс з координації гуманітарних ситуацій (UNOCHA),

Управління Верховного комісара ООН у справах біженців(UNHCR),

Управління ООН з наркотиків та злочинності (UNODC),

Світовий Банк (World Bank),

Фонд народонаселення ООН (UNFPA).

Штаб-квартира ООН розташована у Нью-Йорку. В Женеві знаходиться Європейське відділення Секретаріату ООН.

 Україна - одна з країн-засновників ООН - брала участь у розробці Статуту цієї організації, формуванні її структури, органів та установ. Чимало пропозицій делегації (тоді ще УРСР) знайшли відображення у багатьох документах, які надовго стали основою для діяльності цієї організації. Про авторитет нашої держави в ООН свідчить те, що Україна тричі (у 1948-1949 рр., 1984-1985 рр. та 2000- 2001 рр.) обиралася непостійним членом Ради Безпеки, чотири рази ставала членом Економічної та Соціальної Ради.

Нині діяльність України в Організації Об'єднаних Націй спрямована насамперед на реалізацію цілей, окреслених 191 країною-членом ООН на Самміті тисячоліття (вересень 2000 р.), зокрема викорінення у світі злиднів та голоду, боротьбу з ВІЛ/СНІДом, забезпечення сталого розвитку довкілля тощо. Активна і виважена позиція у багатьох питаннях діяльності ООН принесла Україні заслужене визнання з-поміж держав-членів цієї організації. Про що свідчить обрання України Головою 52-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, а також головування в Раді Безпеки ООН у березні 2001 року. За цей час Україна стала надійним партнером ООН у здійсненні миротворчих операцій. Починаючи з липня 1992 року, Україна виступала контрибутом миротворчих контингентів і миротворчого персоналу до місій і сил ООН, ОБСЄ та спільних багатонаціональних миротворчих підрозділів. За період незалежності України у більш як 20 миротворчих операціях взяли участь понад 28 тисяч українських військових.

Україна є стороною всіх основних документів ООН з прав людини. Є учасником програм та проектів ООН, спрямованих на охорону довкілля. Ще у 2004 році Україна приєдналася до найважливішої міжнародної екологічної угоди – Кіотського протоколу.

Отже, як одна з держав-засновниць ООН, Україна неухильно дотримується цiлей та принципiв Статуту Органiзацiї та робить суттєвий внесок в її дiяльнiсть.

Джерела: Щупак І.Я. Всесвітня історія. Новітній період.(1939-2011):підруч.для 11 кл.загальноосв.навч.закл.- Запоріжжя:Прем’єр, 2011р.

Чорнобиль… Трагедія… Пам'ять…

26 квітня! У пам'яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму. Забути це й викреслити із нашої пам'яті — неможливо.

Чорнобиль. Це земля, стежки якої заросли травами, якими ніхто не ходить. Це слово сьогодні стало символом горя, страждань, розорених людських осель.

Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.

Серед природних і техногенних катастроф, які сталися упродовж історії людства, Чорнобильська займає особливе місце. Вона засвідчує всемогутність і безсилля людини.

Чи знаєш ти, світе, як сиво ридає полин,
Як тяжко, як тужно моєму народу болить!

26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини 40 секунд на четвертому реакторі Чорнобильської атомної електростанції стався вибух, що призвів до найбільшої  екологічної катастрофи сучасності, створив ситуацію, вплив якої позначатиметься на житті не одного покоління. Біда відгукнулась болем у серцях мільйонів людей. Людина вперше відчула на собі грізну силу мирної ядерної енергії, що вийшла з-під контролю.

26 квітня!В ніч із забуття

Йде страшне створіння — атомне дитя.

Суть його безкровна, і зіниць нема,

І уста безмовні, і душа німа.

Вирвавшись на волю з мороку ночей,

Вже калічить долі і батьків, й дітей.

Виродок-створіння ціль страшну таїть,

Поглина сумління, душі нам двоїть.

Простяга до серця щупальці страшні

І вселяє муки, муки неземні.

Присипляє мозок посвистом глухим,

Стронцієву дозу сипле, наче дим.

Внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції на голови людей посипалася мало не вся таблиця Д. І. Менделєєва. Великий викид радіоактивного пилу (в тому числі йоду 131, цезію 137, стронцію 90) піднявся на висоту 1500 м і був перенесений вітром до Скандинавії, Центральної та Південно-Східної Європи, Північної Італії. Загальна кількість радіоактивних речовин, що потрапили в навколишнє середовище внаслідок аварії на ЧАЕС, у десятки разів перевищувала радіоактивність вибуху атомних бомб, які були скинуті на Хіросиму та Нагасакі в 1945 році.

Спершу комуністичне керівництво України та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень про Чорнобильську катастрофу американськими та європейськими засобами масової інформації розпочалася евакуація близько 130 тис. мешканців Київської області із заражених районів. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 тис. осіб, насамперед ліквідатори катастрофи (пожежники, військові, фахівці, котрі гасили пожежу, дезактивували місцевість, споруджували захисний комплекс - Саркофаг). З обороту вилучено близько 5млн. га землі (навколо АЕС створена 30-км зона відчуження).

Внаслідок викиду у навколишнє природне середовище понад п'ятдесяти мільйонів кюрі радіоактивності, майже третина території України загальною площею 15 тисяч квадратних кілометрів з населенням 2,4 мільйона була забруднена радіоактивними викидами.

Аварію на Чорнобильській світове товариство визнало катастрофою планетарного масштабу.

Мовою фактів

·         Чорнобильська АЕС розташована на території України поблизу міста Прип'ять в 16 км від кордону з Республікою Білорусь і в 110 км від Києва.

·   Після аварії на Чорнобильській АЕС сумарний вихід радіоактивних матеріалів становив 50 мільйонів кюрі, що рівнозначно наслідкам вибухів 500 атомних бомб, скинутих в 1945 році на Хіросіму.

·         У момент вибуху загинули двоє працівників станції. 31 людина загинула протягом перших трьох місяців після аварії. У наступні 15 років від опромінення за офіційними даними загинули 80 людей. За неофіційними - у десять разів більше.

·    Більше 115 тис. людей з 30-кілометрової зони було евакуйовано. Для ліквідації наслідків були мобілізовані значні ресурси - понад 600 тис. осіб з усього Радянського Союзу. До цих пір виплачуються компенсації 7 мільйонам людей.

·         Білорусь отримала 70% радіаційного забруднення з Чорнобиля.

· Близько 97% радіоактивного матеріалу 4-го реактора знаходиться в напівзруйнованому донині саркофазі.

·      У результаті аварії з сільськогосподарського обороту було виведено близько 5 млн га земель, довкола АЕС створена 30-кілометрова зона відчуження, знищені і поховані (закопані важкою технікою) сотні дрібних населених пунктів.

·       Місто Прип'ять було побудоване в 1970 році. Після аварії було визнано непридатним для житла. Через два роки було зведено нове місто атомників - Славутич.

·       Аварія на ЧАЕС - найглобальніша техногенна катастрофа за всю історію людства. За міжнародною шкалою ядерних подій (INES) їй присвоєно сьомий рівень (надважка аварія).

·    Чорнобильска АЕС була однією з п'яти атомних станцій України, яка, в залежності від пори року, виробляла від чотирьох до восьми відсотків всієї української електроенергії.

·  В наслідку трагедії на Чорнобильській атомній електростанції радіоактивного опромінення зазнали майже 8,4 млн. жителів Білорусії, України та Росії.

·       У 1988 композитор Мікаел Таривердієв склав Симфонію для органу «Чорнобиль»,     а через 20 років у 2008 році італійський співак Адріано Челентано випустив пісню "Sognando Chernobyl" («Мені сниться Чорнобиль»).

·     З 1 січня 2011 року Міністерство надзвичайних ситуацій України відкрило туристам двері в Чорнобиль і Прип'ять.

Людство прагне Всесвіт осягнути

І себе у ньому зрозуміть,

А тривожне «бути чи не бути?»

Страшно над планетою висить.

На землі, у домі вселюдському,

Протиріч і негараздів тьма!

Будьмо, люди, обережні в ньому,

Іншого житла у нас - нема.

Прилетіли птахи навесні,

Натомили у польоті крила.

Знову чути щебет і пісні,

 І тривоги стримати несила.

Чи безпечні пущі і ліси,

Чи немає для життя загрози?

Слухаю пташині голоси,

А на очі напливають сльози.

За днями дні, минав повільно рік.

За днями дні - і другого немає.

Нехай же лихо наше проминає

І в світі не повториться повік.

Хай стане мир міцнішим у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль - попередження, набат,

Його уроків людство - не забуде.

Ця катастрофа ще дуже довго буде відчуватися важким відлунням в наших серцях. Нехай мирний атом служить тільки на благо людства.

Докладніше...

           В ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти», згідно з планом виховної роботи, з метою ознайомлення учнів з Чорнобильською трагедію, з потенційною небезпекою радіації для усього живого, виховання толерантності, відповідальності, усвідомлення, що чужої біди немає, любові до рідного краю, природи, в групі №4, напередодні цієї трагічної дати, було проведено виховну годину на тему: «Чорнобиль… Трагедія… Пам'ять…»

Не виховуйте дітей, все одно вони будуть схожі на вас.

Виховуйте себе...

                                                                                       Англійське прислів'я

10 апреля - День освобождения Одессы от немецко-фашистских захватчиков

— Я должен встать.

— Больной, вы слишком слабы.

— Вчера к Одессе наши подошли,

А я лежу. У рупора хотя бы

Приказ услышу. Дайте костыли…

Ответа ждет. Нахмурился тревожно…

Он одессит. Ему двадцатый год.

Врач улыбнулся — что же, это можно.

И отошел. Окончился обход.

Взглянул, ликуя, парень на палату,

Потребовал, чтоб друг его побрил.

Сменил халат — и в первый раз к халату

Свою медаль на ленте прикрепил.

А вечером он слушал, как звенели

Куранты, обходящие страну.

Казалось, что апрельские капели

Дробят неторопливо тишину.

От радости ли сердце замирает?

От слабости ль кружится голова?

…Должно быть, диктор воздух набирает,

Чтоб вымолвить заветные слова.

Григорий Херсонский

Все дальше и дальше уходят в прошлое грозные годы Второй мировой войны.  Давно заросли раны на теле нашей многострадальной земли, уходят в небытие последние свидетели тех далеких и грозных событий.  Но каждый год 10 апреля все одесситы отмечают День освобождения города от немецко-фашистских захватчиков. Никогда не погаснет память о всех тех, кто пал в боях, кто отдал свою жизнь для нашего счастья.

Одесса с первых же дней войны по существу оказалась прифронтовым городом. Ожесточенные бои на дальних подступах к Одессе развернулись в начале августа 1941 г. Ставка Верховного Главнокомандования 5 августа отдала приказ об обороне Одессы «до последней возможности».

С 8 августа город был объявлен на осадном положении. 10 августа враг начал штурм одесских укреплений. Ожесточенное наступление вражеских сил отражали войска Отдельной Приморской армии, части и корабли Черноморского флота.

В конце августа войска противника прорвались к Днепру на участке от Кременчуга до Херсона. Одесса оказалась в глубоком вражеском тылу.

Несмотря на многократное превосходство в живой силе и технике, трехсоттысячная группировка противника вынуждена была в течение 73 дней топтаться у стен города.

Черноморский флот обеспечивал морские сообщения и прикрывал Одессу с моря.

Город стоял насмерть. Население Одессы мужественно переносило тяготы и опасности осады - систематические налеты вражеской авиации и артиллерийские обстрелы, недостаток продовольствия. В этих трудных условиях ни на один день не прекращалась работа фабрик и заводов.

Врагу так и не удалось овладеть городом. Только в связи с изменением общей обстановки на фронте советское командование 30 сентября 1941 г. отдало приказ об эвакуации войск из Одессы. Длившаяся в течение двух недель эвакуация была завершена на рассвете 16 октября. Она прошла четко, организованно и без потерь.

Длительная оборона Одессы сковала значительные силы противника и сорвала его замыслы захватить город с ходу. Враг потерял под Одессой 160 тыс. солдат и офицеров.

Около 30 месяцев длилась оккупация Одессы. В ходе изгнания фашистских войск с нашей земли 28 марта 1944 г. войска 3-го Украинского фронта начали Одесскую наступательную операцию. 10 апреля 1944 г. Одесса была освобождена. 27 соединениям и частям, наиболее отличившимся при освобождении города, было присвоено почетное наименование Одесских.

1 мая 1945 г. в приказе Верховного Главнокомандующего Одесса объявлена городом-героем.

Аллея Славы, памятник Неизвестному матросу в парке им. Т.  Шевченко, обелиски и мемориальные доски - все это напоминает о бессмертном подвиге героических защитников Одессы.

Источники:
http://citiesheroes.narod.ru/Odessa.htm
http://odportal.com.ua/uliza/pamatnik/pamatnikvov.html