Своїми подвигами прославили нашу
Вітчизну різні покоління українського народу. На своїх плечах винесли вони
тягар найстрашнішої війни ХХ століття – Другої світової. У найтяжчий час для
нашої Батьківщини пішли на фронт тисячі солдат і матросів, до лав добровольців ставало багато юнаків,
які ледве закінчили школу. Але були й такі, хто в суворий воєнний час боровся з
ворогами в глибокому тилу, не жаліючи крові й самого життя.
30 жовтня 2001 року Указом
Президента України « …на підтримку
ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу
партизанів і підпільників у період Другої світової війни 1939–1945 років,
увічнення їх пам’яті…» було встановлене щорічне
відзначення Дня партизанської слави 22 вересня.
Цей день збігається з початком
героїчної підпільно-партизанської боротьби з нацистськими загарбниками і є
державним визнанням неоціненного внеску народних месників у велику Перемогу над
нацистськими загарбниками, відновлення історичної справедливості щодо визнання
масової участі українського народу у визвольній боротьбі проти гітлерівської
навали.
Цю війну називають всенародною.
Безумовним підтвердженням такого визначення є широкий розмах партизанського
руху та героїзм патріотів-підпільників, які зробили свій неоціненний внесок до
перемоги над фашизмом.
Війна назустріч молодому дню
Із гуркотом, із брязкотом
котилась,
Лавиною металу і вогню
На нашу Землю й долю навалилась
Тремтять гармати, б’є на сполох
дзвін.
Залізні круки вилітають з хмари.
Горить країна з чотирьох сторін
І на чужинців просить з неба
кари
Синів, дочок благає: –
захистіть!
Страждає в муках Україна мила.
І піднімається з глибин століть
Непоборима, нездолана сила.
Упродовж перших днів війни
ворогам вдалося захопити значні території. На окупованих землях ворог будував
системи всебічного матеріально-технічного забезпечення своїх військ, намагався
широко та якісно використати захоплену радянську інфраструктуру та примусити
населення до покірної рабської праці. В умовах тотального терору і нехтування
ворогом елементарних прав людини, насамперед права на життя, в Україні
сформувався Рух Опору, який став грізною силою і перешкодою на шляху здійснення
фашистами жахливого плану поневолення народів.
Ураховуючи нерівномірність
розгортання партизанського руху, 11 листопада 1942 року Державний Комітет
Оборони прийняв спеціальну постанову “Про партизанський рух на Україні”, у якій
особлива увага зверталась на розвиток партизанського руху в правобережних
областях республіки, де проходили надзвичайно важливі залізничні та шосейні
шляхи, створення обласних оперативних груп, покращення організації зв’язку,
підготовку партизанських кадрів, матеріально-технічне забезпечення партизан.
На виконання цієї постанови партизанський
загін під командуванням О.Сабурова восени 1942 р. здійснив рейд з Брянських
лісів на Правобережну Україну. Відстань у кількасот кілометрів партизани
подолали протягом місяця, форсувавши при цьому Десну, Дніпро і Прип’ять. Тільки
в дні рейду загін О.Сабурова розгромив фашистські гарнізони в 6 райцентрах,
зруйнував 29 залізничних і шосейних мостів, провів роз’яснювальну роботу серед
населення, внаслідок чого чисельність з’єднання наприкінці рейду зросла. Згодом
сабуровці спільно з партизанами загону С. Ковпака, загонами з Житомирської і
Рівненської областей та білоруськими партизанами утворили в Поліссі вільний від
фашистів край, який охоплював 14 районів з населенням 200 тис. чоловік.
Нищівними були удари по комунікаціях
ворога, захоплення і ліквідація складів і баз із боєприпасами і озброєнням,
нещадним винищення ворожих гарнізонів, ефективним пошкодження і знищення
зв’язку між частинами німецької армії.
Важливою була розвідувальна діяльність партизанських формувань і
підпільних організацій, наслідком якої ставало знищення об’єктів військового
призначення. За масштабами, політичними і військовими результатами всенародна
боротьба в тилу ворога стала важливим військово-політичним фактором у розгромі
фашизму.
Народну війну в тилу
німецько-фашистських військ вели повсюдно: у містах і селах, на залізничних
вузлах і станціях, на річках, у лісових і степових районах України. Широкі
верстви населення брали участь у зриві економічних, політичних та військових планів
і заходів нацистських загарбників. Опір здійснювався на всій окупованій
території. У битву з гітлерівськими окупантами внесли вагому лепту одеські
партизани й підпільники. Усі 907 днів під ігом фашистів вони не припиняли
героїчної боротьби. В лиху годину одеситів завжди виручали катакомби, що
утворилися під час видобутку черепашника. Тут, у великому, недоступному для
ворога підземному лабіринті, базувалися об’єднані в партизанські загони народні
месники, тут були зосереджені основні сили радянського підпілля. Багато місяців
патріоти провели в катакомбах, стійко витримуючи всі труднощі, відчайдушно
борючись із ненависним ворогом.
Ні жорстоким кривавим терором,
ні підступною пропагандою окупантам так
і не вдалося погасити полум’я підпільно-партизанської боротьби. Перемоги воїнів
Червоної Армії були нерозривно пов’язані з героїзмом партизанів і підпільників.
Це були нескорені, сильні духом люди великого патріотизму і чистої совісті.
У 1943 році партизани
контролювали лісові райони Північно-Східної України, завдаючи значних втрат
тиловим німецьким підрозділам, адміністрації та інфраструктурі цих районів. З
наближенням Червоної армії восени 1943 року
партизанський рух в Україні пожвавився.
У травні-жовтні 1943 року загін
Сидора Ковпака здійснив відомий рейд в Україні з Путивля через Волинь у Карпати
з наміром «перерізати шляхи відступу фашистам», коли почалися бої за Дніпро.
Рейд Ковпака мав психологічне значення, бо остаточно показав людям, що нацисти
не всесильні.
Пам'ять про війну, її сувора
правда залишаються з нами як найбільший за силою духу приклад мужності,
патріотизму, важкої ратної праці і вічної скорботи за тими, хто поклав на
вівтар Перемоги найдорожче — життя.
Героїчні подвиги українських
партизанів у пам’яті народу житимуть
вічно. Сьогодні ми низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, хто,
нехтуючи смерть, зупинив фашистську навалу ціною власного життя.
З метою розширення знань учнів
про партизанський рух в Україні, героїв партизанського руху, виховання
патріотизму, гуманізму, любові до України, пошани до тих, хто боровся за
Батьківщину, 22 вересня 2015 року в ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної
освіти» було проведено урочисту лінійку «Збережемо пам’ять про подвиг».
Білий сніг покрив криваву січу…
Сколихнув тривожну тишу крук...
Тут усі, хто ворогу назустріч
Не підняв над головою рук.
Впав і я тут на безкраї доли
У землі і сонця на виду.
Впав тому, що рідний край ніколи
Не хотів оддати на біду.
Син землі… землею знову стану
За всіма законами буття.
Я здобув найбільшу в світі шану –
Врятував нащадкові життя.
Я не прагнув слави світової,
Встав, як сотні тисяч, на заброд.
Впав я безіменним у двобої,
Буду жити в імені НАРОД.
Використані джерела:
1. Кращі осінні свята /Упоряд. О.В. Гноінська - Веста: Вид-во «Ранок»
2008.– 176с.
2. Позакласні заходи .– Тернопіль: Мандрівець, 2008. – 160с.
3. Ніхто не забутий. На попіл ніхто не згорів… // Позакласний час. – 2011.
– № 8. – с. 12–16
Немає коментарів:
Дописати коментар